Голодомо́р
1932–1933
Це масовий, навмисно організований радянською
владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на
території Української СРР та Кубані,
переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і
цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української
СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського
національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших
продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж
Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у
мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в
резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла
та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих
з-за кордону. Попри те, що дії представників сталінської влади, що спричинили
смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського
кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР
не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання
при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про
факти загибелі людей від голоду.
Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним
голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й взагалі
заборонялося про нього будь-де згадувати.
У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста
автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 24 країни офіційно
визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного
опитування, проведеного 2010 року, 60% громадян України вважають Голодомор
геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав
Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом
завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Також за даними слідства було
визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів
122 тисячі осіб.
